Дата 10 квітня 2010 року назавжди увійшла в історію Польщі. Під час щорічної подорожі до Катині, у катастрофі під Смоленськом загинув президент Польщі Лех Качинський, його дружина Марія Качинська та 94 інших особи, в тому числі відомі представники суспільно-політичної та військової еліти Польщі, офіцери Служби Охорони Уряду, екіпаж літака. Цей факт і лавина владної брехні у ЗМІ змусили нас діяти.
Ініціатива „Смоленськ – хочемо правди” є незалежною та неформальною групою молодих, освічених людей, які турбуються про долю своєї країни, які не пов’язані з жодною політичною партією, а ініціатива ця покликана інформувати суспільство про причини й наслідки подій у Смоленську. Проведена акція є нашим категоричним запереченням дій державної влади і більшості засобів мас-медіа – як у Польщі, так і в Росії, – що здійснюються на шкоду інтересам Польщі. Ми мали надію, що Смоленська катастрофа виявиться звичайним нещасним випадком. Але зібрані нами факти говорять про протилежне офіційній версії подій.
Всі представлені тут факти є загальнодоступні, але, на жаль, на загал не відомі.
ПРОЧИТАЙ І ДАЙ СОБІ ЩИРУ ВІДПОВІДЬ: СКІЛЬКИ ФАКТІВ З НИХ ТОБІ НЕВІДОМО? ЧОМУ ВЛАДА Й ГОЛОВНІ ЗМІ У ПОЛЬЩІ ХОЧУТЬ, ЩОБ ТИ ЦЬОГО НЕ ЗНАВ?
1) Розділення візиту з ініціативи Путіна і Дональда Туска
В побутовій свідомості панує переконання, що з невідомих причин Качинський летів до Катині, хоча вже раніше була відома дата офіційного візиту Туска і Путіна. Нічого подібного. Все було навпаки. Існують докази у формі кореспонденції між Канцелярією Прем’єр-міністра і Канцелярією Президента, а також обмін листуванням між владою Польщі та Росії. З цих матеріалів випливає, що офіційні урочистості були заплановані на 10 квітня. Лише згодом з’явилась ідея про проведення окремих урочистостей спільно з росіянами проти президента.
Візит президента Польщі в листах польського посольства у Москві називався, з презирством, паломництвом. Навіщо Туск брехав, і що було не так? Внаслідок діяльності польських і російських дипломатичних служб, візит президента не мав відповідного рангу. Всупереч польським положенням в аеропорту не було забезпечено належної охорони – офіцерів зі Служби Охорони Уряду.
2) Безпідставні і брехливі звинувачення
Навіщо російські урядовці і службовці брехали, подаючи інформацію, яка згодом виявилася неправдивою? Брехали про слабке знання пілотами російської мови, про 4 спроби посадити літак, про ігнорування поради вишки сідати в Мінську – нічого подібного не було. Чому польська та російська комісія брехали, намагаючись переконати нас, що це генерал Блазік і здійснений ним тиск, призвів до катастрофи? Комісія Міллера помилково приписала генералові записаний голос другого пілота на містку. Факт, що голос не належав генералу Блазіку підтвердив Інститут Судової Експертизи у Кракові, який офіційно досліджує голоси чорної скриньки. Таким чином розвінчано частину смоленської брехні.
3) Таємна угода
Чому вже через декілька годин під час таємної наради польських та російських прокурорів було виключено версію політичного вбивства? Чому нас обманювали, що ця гіпотеза серйозно розглядалася? Чому польські прокурори безпідставно погодилися віддати чорні скриньки російській стороні? Чому інформація про те, що такі зустрічі відбувалися і про їхні результати приховувались 6 місяців?
4) Передача слідства у російські руки і блокування діяльності російською і польською сторонами
Навіщо після катастрофи військового літака -ТУ-154 М, рейс кваліфікується як цивільний, і для вияснення катастрофи застосовується Чиказька конвенція? Чому забуто властиву для таких випадків і зручнішу для нас польсько-російську угоду від 1993 року, існування якої спочатку приховувалося? Чому Польща не звернулася за допомогою до НАТО, до ЄС, до міжнародних повітряних організацій? Чому російська сторона багаторазово нехтувала Чиказькою конвенцією, унеможливлюючи польським експертам доступ до головних матеріалів для проведення основних слідчих дій? Чому оригінали чорних скриньок знаходяться до цього часу у Росії? Чому польській стороні не передано супутникового телефону Президента Польщі й пістолетів офіцерів польських спецслужб? Чому з цих телефонів здійснювалися входи ще протягом багатьох годин після катастрофи на російській території? Хто і навіщо втручався в програмне забезпечення мобільних телефонів жертв? Чому у польських журналістів, присутніх на місці трагедії, забрали матеріали з фотоапаратів та відеокамер?
5) Сфальшоване скерування пілотів російським командно-диспетчерським пунктом
Чому польські пілоти отримали триразове повідомлення «ви є на курсі і на шляху», у той час коли літак був вже давно значно нижче шляху посадки? Навіщо їх ввели в оману? Чому зізнання російських контролерів не відповідають стенограмам, і чому цими зізнаннями знехтували й змінили їх? Чому багато місяців російська сторона навіть не опитала всіх присутніх у командно-диспетчерському пункті?
6) Знищення доказів
Чому росіяни повирубували дерева на території аеропорту й переорали місце катастрофи? Чому вже з перших днів росіяни почали планомірно знищувати уламки літака, а польський уряд протягом багатоьох місяців на це погоджувався? Чому бракує значної частини літака, в тому числі, добре збереженої кабіни пілотів? Чому почистили частини літака й до сьогодні не віддали їх, хоча це є власністю Польщі? Чому польський уряд не здійснив розтину трупів, пояснюючи це тим, що росіяни заборонили нам відкривати труни? Чому, коли зрештою майже після двох років, здійснено перший розтин, виявляється, що росіяни збезчестили останки тіл, зашиваючи всередину рештки з операційного столу, а результати польського розтину не відповідають на 90% російським у випадку однієї з жертв. Чому росіяни поховали у трунах голі тіла, закриті в пластикових мішках? Чи не для того, щоб швидше розкладалися? Чому до дослідження останків жертв не допустили спеціально прибулого до Польщі з цієї причини професора Бадена зі світовою славою?
7) Удавання слідства
Чому приховують записи параметрів польоту зі скриньок, які з самого початку були у розпорядженні польських слідчих? Чому польські слідчі приховували факт володіння американськими фотографіями з космосу? Чому не здійснено точного аналізу фільму, відзнятого одразу після катастрофи? Чому незважаючи на підтвердження АБВ автентичності фільму, ми не знаємо чиї голоси польською мовою там звучать, що за голоси, які звучать як постріли? Чому міністр Копач брехала, говорячи, що ця територія була пересипана ситом на глибину 1 метру, якщо навіть після багатьох місяців з легкістю можна було знайти залишки літака та жертв? Чому брехала, говорячи, що польські лікарі й патологоанатоми були присутні під час розтину трупів? Чому комісія Міллера не здійснила професійного дослідження уламків і тіл всіх жертв катастрофи? Чому не здійснено комп’ютерної симуляції польоту, а тільки представлено мультимедійну симуляцію, результати якої можна у довільний спосіб підігнати до закладеної тези?
8)Ігнорування професійних досліджень експертів і зізнань свідків
Троє науковців, експертів з польотів з-поза Польщі, здійснили незалежне один від одного дослідження (спеціально здійснене без попередньої, взаємної консультації), яке підвело їх під ті самі висновки. Літак не міг бути пошкоджений внаслідок удару об березу. З розрахунків і здійсненої комп’ютерної симуляції випливає, що літак пролетів над нею, а падіння літака відбулося внаслідок вибуху двох бомб. Один з експертів, професор і декан Університету з міста Акрон, штат Огайо – Вєслав Бінєнда, який є водночас головним редактором „Journal of Aerospace Engineering”, лауреатом багатьох нагород визнаних NASA. Аудиторії в Польщі були переповнені під час його лекцій на тему причин катастрофи. Як наслідок, щораз більше польських науковців вимагають скликання Смоленської Конференції. Другий науковець – доктор Шуладзінський, зауважив, що уламки літака, рештки тіл і велика територія, на якій вони розпорошені, однозначно вказують на вибух. Чому не взято до уваги їх думки й показання численних російських свідків, які бачили вибух у літаку перед його падінням?
9) Брехня в медіа і закривання рота невигідним журналістам
Чому більшість медіа у Польщі повторює тільки брехню російського та польського урядів у Смоленській справі? Чому в медіа опубліковано матеріали з чорних скриньок, котрі ніколи не були присутні в офіційних протоколах, на зразок: «Як не приземлюся, то мене вб’є». Чому брехня опублікована в Москві поширюєтьс так легко у нас і в цілому світі? Чому з суспільного телебачення усунуто програму, яка опублікувала запис знищення уламків літака. Чому Путін і його співробітники представлені в засобах масової інформації як злочинці, які знищують демократію, коли йде мова про вбивства журналістів в Росії чи в українській справі, а ті самі прокурори, які розслідували справи Політковської чи Смоленська, у іншому випадку, раптом стають професійними службовцями? Чи не дає тобі хтось сигналу, коли і як мусиш думати, що хвалити, а що критикувати?
Можливо, ми колись отримаємо відповіді на ці запитання.
